В помощь студенту

Если вы пишете дипломную работу самостоятельно...

Как подобрать литературу

Для начала самостоятельной работы над дипломом необходима литература. Поиск первоисточников можно осуществить:
посетив библиотеку ВУЗа;
в крупной (национальной, научной, городской) библиотеке города;
в книжных магазинах и на книжных рынках;
в интернете, воспользовавшись поисковыми серверами, например Яндекс, Рамблер, Meta, Google, Апорт и др.;
в интернете, воспользовавшись каталогами крупнейших библиотек.

Работу с источниками оптимально разбить на несколько этапов:
предварительный выбор по каталогам, реферативным обзорам, спискам литературы (прикнижным, пристатейным, в уже защищенных дипломах);
поиск самих источников в соответствии со сформированным списком;
анализ первоисточников, их отбор, ксерокопирование.

Для составления наиболее полного предварительного списка литературы необходимо просмотреть каталоги, реферативные журналы, сборники научных трудов, периодические издания. Начинать просмотр периодических журналов лучше всего с последнего номера за каждый календарный год. Как правило, в последнем номере публикуется содержание опубликованных статей за весь предшествующий год.

Библиографические издания-указатели содержат упорядоченные библиографические записи; в них указывается, что издано по тому или иному вопросу в той или иной области знаний. Библиографические указатели состоят из перечня библиографических записей, часто без аннотаций и рефератов. Реферативные издания содержат также рефераты, где в сжатом виде отображены основные моменты оригинала публикации. Их недостаток - появление информации с некоторым опозданием; кроме того, не исключены определенные пробелы в перечне публикаций.

К счастью, в последнее время заметно упростился поиск законодательных актов. В продаже имеется множество лазерных дисков с законами, постановлениями, указами - с возможностью поиска по ключевым словам. Такие диски удобны, недорого стоят, но, к сожалению, законодательные акты выходят в огромном количестве и ежедневно, благодаря чему информация на дисках быстро устаревает. Поэтому целесообразно пользоваться сервером Верховной Рады, где принятые законодательные акты публикуются очень быстро и всегда с самыми последними изменениями.

Имея на руках сформированный список литературы, можно начинать ходить по библиотекам и собирать информацию: смотреть, выбирать необходимую, делать заметки, пометки, ксерокопии. Не забывайте при этом подписывать ксерокопии, иначе впоследствии будет неизвестно, кому принадлежит авторство отснятого текста.

Если Вы живете не в столице и даже не в крупном городе, процесс сбора первичной информации может усложниться. В таком случае, попытайтесь извлечь максимум информации из местных библиотек.

В процессе отбора литературы следует придерживаться тематики исследования. Часто объем литературы по теме может быть такой, что для его полного прочтения необходимы не то чтобы недели - годы, что для студента-дипломника, конечно, неприемлемо. Поэтому следует сосредоточиться на главном. И хотя в большинстве методических указаний даны рекомендации начинать с общих работ, постепенно продвигаясь к материалам, непосредственно касающимся тематики дипломной работы, такой способ нельзя признать оптимальным. Чрезмерное увлечение чтением первоисточников приводит к сбору излишней информации, способствует излишним затратам времени и средств, засорению ума второстепенными проблемами, тормозит процесс работы над текстом диплома. Для экономии времени анализ целесообразно начинать с самых "перспективных" (пусть и на первый взгляд) источников, знакомство с которыми в наибольшей мере может пригодиться при написании дипломной работы.

К счастью, в эпоху ксероксов, сканеров и принтеров работать над дипломом стало намного легче. Подходящую информацию в библиотеке целесообразно снимать на ксерокс, причем сразу для всей работы, а не отдельно по главам.

Следует однако заметить, что работа с собранным материалом может быть неэффективной и трудной, если этот материал не систематизировать. Способы систематизации могут быть разные. Например, можно систематизировать материал, разложив его по стопкам (папкам, скоросшивателям, ящикам стола) в соответствии с подпунктами плана. При таком подходе в каждый конкретный день работы над дипломной работой Вы будете работать не со всем материалом, а, например, с 1/6 или с 1/10 его частью, что очень удобно. Наиболее важные моменты в собранном материале можно выделить маркером, разноцветными ручками, закладками, сделать пометки на полях или даже отсканировать, записав лишь краткие памятки в рабочем блокноте.

Работая над источниками следует не просто заимствовать чужой материал, но обдумывать уже имеющуюся научную информацию, вырабатывать собственные идеи, подходы и концепции, фиксировать собственные мысли. Переписывание чужого текста массивами или без ссылок на первоисточник превращает работу в плагиат. С другой стороны, для дипломной работы разумное заимствование не страшно. Как пишется по этому поводу в одном из методических указаний "…можно и нужно творчески заимствовать из работ других авторов и переносить в собственную в качестве базы, используемой для сравнения, противопоставления, развития, перевоплощения".

Как написать дипломную работу

Структура дипломной работы, магистерской диссертации должна быть следующей:
Титульный лист.
Содержание.
Перечень условных сокращений (этот пункт необязателен).
Введение.
Основная часть (несколько глав, подпункты).
Заключение.
Список литературы.
Приложения (при необходимости).

Дипломную работу иногда еще пишут от руки, но как правило оформляют с использованием компьютерной техники на одной стороне стандартного листа белой бумаги (А4, 210 х 297 мм). Чертежи, большие таблицы и иллюстрации могут быть поданы в приложениях на формате А3, либо (как правило в дипломных проектах по техническим наукам) выполнены на листах ватмана А1.

Объем диплома (магистерской диссертации) сейчас устанавливают в каждом ВУЗе самостоятельно и довольно в широких пределах. Минимальные требования, какие приходилось встречать - 40 стр., максимальные - 150 и даже более. Некий средний объем, приемлемый в большинстве ВУЗов лежит в пределах 70-120 стр. Уточнить требуемый объем можно в методических указаниях того ВУЗа и факультета, где вы учитесь.

При наборе, печати дипломной работы делают следующие поля: слева, сверху и снизу - не менее 20 мм, справа - не менее 10 мм. Т.к. дипломная работа имеет приличный объем и переплетается в жесткий переплет, оптимальным расстоянием левого поля, очевидно, будет 30 мм.

Предпочтительная гарнитура шрифта дипломной работы - Times New Roman (Cyr), кегль - 14, цвет печати - черный, межстрочный интервал (интерлиньяж) - полуторный при печати на компьютере и двойной при печати на пишущей машинке. Плотность текста должна быть равномерной (без разрежений и уплотнений). Часто в требованиях к дипломным работам гарнитура шрифта жестко не оговаривается. Иногда это очень полезно, ведь применение некоторых пропорциональных шрифтов, например Courier, способно увеличить объем текста на 20% без всякого видимого его растяжения.

Текст диплома не рекомендуется излишне перегружать маркерами, курсивом, иными шрифтами, впрочем умеренное применение этих инструментов украсит дипломную работу. Названия структурных частей диплома обычно печатают тем же кеглем но большими (заглавными) буквами, например: ВСТУП, РОЗДІЛ, ДОДАТКИ и выравнивают по центру страницы. Заголовки подпунктов печатают либо с абзацного отступа, либо по центру страницы с большой буквы, как правило, жирным шрифтом. Расстояние между заголовком и подзаголовком должно быть 3-4 интервала, что соответствует одной пропущенной строчке при наборе на компьютере (3 интервала) или при печати на печатной машинке (4 интервала). Впрочем, в условиях всеобщего разброда в требованиях к оформлению, который наблюдается с начала 90-х гг., лучше прочесть методические указания вашего вуза непосредственно по вашей специальности.

Все страницы диплома должны быть пронумерованы. Первой страницей считается титульный лист диплома, номер на первой странице не ставится. На остальных страницах номер ставится в правом верхнем углу. В некотрых ВУЗах в последнее время страницы просят проставлять вверху по центру или внизу по центру или даже внизу справа. К сожалению, Министерство образования и науки не потрудилось разработать сколько-нибудь универсальные требования, обязательные к применению в каждом ВУЗе.

Таблицы, формулы, рисунки и подпункты нумеруются внутри каждого раздела. Например, рисунок 1.1, таблица 2.3, формула 3.2 и т.д. При этом слово "таблица" пишется без сокращений, а слово "рисунок" сокращается "рис." (в некоторых ВУЗах - "мал.", что менее правильно).

Слово "таблица" пишется справа вверху таблицы. Строчкой ниже по центру пишется ее название. К сожалению, в ряде методических указаний и здесь проявляют ненужную оригинальность и предлагают писать название таблицы в одну строчку с ее названием.

Иллюстрации и таблицы следует размещать ниже по тексту сразу после упоминания или на следующей странице. Громоздкие таблицы и рисунки лучше размещать в приложениях.

Рассмотрим подробнее особенности написания и оформления отдельных структурных частей дипломной работы.

Титульный лист является первой, лицевой страницей диплома и должен выполняться в строгом соответствии с правилами. В каждом ВУЗе он оформляется по своим правилам, причем правила эти не так редко изменяются. Лучше всего посмтореть на оформление титульного листа в методических указаниях по вашей специальности.

Содержание является второй страницей в дипломе. Если содержание достаточно объемно, оно может занимать не одну, а несколько страниц. В содержание приводится наименование и номера начальных страниц всех структурных единиц диплома. Заголовки содержания должны точно повторять заголовки в тексте. Сокращать или редактировать их названия нельзя.

Перечень условных сокращений далеко не всегда может присутствовать в дипломной работе. Как правило, он приводится в том случае, если в работе использованы малоизвестные сокращения и аббревиатуры. Причем если они встречаются в тексте довольно редко, перечень не составляется, а расшифровка приводится прямо в тексте, непосредственно после первого упоминания. Перечень печатается после оглавления, перед введением двумя колонками: в левой (узкой) перечислены сокращения, справа (в более широкой) - их расшифровка.

Введение представляет собой наиболее ответственную часть работы, поскольку содержит в сжатой форме все фундаментальные положения, обоснованию которых посвящена дипломная работа (магистерская диссертация). Писать введение методологически лучше не в начале, а по окончанию работы над дипломом, когда основная часть работы уже полностью готова. В противном случае вряд ли удастся избежать неточностей и повторной работы. Введение начинается с небольшой преамбулы, где упоминается сущность и состояние исследуемой проблемы, ее значимость в современных условиях, указывается на необходимость научного исследования. Далее введение составляется в следующем порядке:
1. Актуальность темы.
2. Цель и задачи исследования.
3. Объект и предмет исследования.
4. Методы исследования (желательно, но часто необязательно).
5. Научная новизна полученных результатов (только в некоторых ВУЗах и, как правило, только для магистерских диссертаций).
6. Структура диплома (желательно).
Рассмотрим эти пункты по порядку.
1. Актуальность исследования содержит положения и доводы, свидетельствующие в пользу научной и прикладной значимости выполненной работы. Правильно сформулированная актуальность темы свидетельствует о профессионализме автора работы. Актуальность находится в тесной связи с решаемой в работе проблемой. Дипломнику следует показать, что до проведенной им работы в данной области существовала пусть и небольшая, но все же некая брешь (!), которую необходимо было заполнить с точки зрения решения проблем науки и практики. Для обоснования актуальности следует также дать краткий анализ литературы, где показать, что данная тема в данном аспекте до проведения данного исследования не была изучена в полной мере.

2. Цель и задачи исследования содержат формулировку главной цели, которая видится в решении основной проблемы дипломной работы, обеспечивающей внесение значительного вклада в теорию и практику. Конкретное описание сути решения проблемы и вносимого в результате вклада и представляет формулировку главной цели дипломной работы. В соответствии с основной целью следует выделить две-три целевые задачи, которые необходимо решить для достижения главной цели исследования.

3. Описание объекта и предмета исследования носит довольно лаконичный характер и по объему не превышает 1/3 страницы текста. Объект исследования представляет область научных изысканий в пределах которой выявлена и существует исследуемая проблема. Это система закономерностей, связей, отношений, видов деятельности, в рамках которой зарождается проблема. Предмет исследования более узок и конкретен; благодаря его формулированию в дипломной работе из общей системы, представляющей объект исследования выделяется часть системы или процесс, протекающий в системе, являющийся непосредственным предметом исследования.

4. В методах исследования диссертантом подается перечень методов, использованных в данном научном исследовании. Методов исследования существует в научной практике достаточно много; их перечень (с обяснениями) занимает в специальных пособиях и методических указаниях значительный объем. Если есть затруднения с формулировкой этой части введения - стоит прочесть специальную методическую литературу. Впрочем, в большинстве дипломных работ этот пункт введения не пишется вообще.

5. Пункт "Научная новизна" совсем нечасто встречается даже в магистерских диссертациях. Вместе с тем, если пункт все же существует, следует понимать, что это особенно важная часть введения. На практике студентами-дипломниками почти всегда даются нечеткие, расплывчатые определения новизны, что, конечно же, снижает общее впечатление от работы. В частности, новизна иногда, по сути, подменяется актуальностью темы, ее практической или теоретической значимостью; приводятся бездоказательные утверждения, что данный вопрос изучается впервые в то время, как это на самом деле не совсем так. Вместе с тем все конечно понимают что никакой новизны в дипломных работах студентов как правило на самом деле обычно нет :).

6. В конце введения целесообразно привести структуру диплома, где кратко (по одному абзацу) рассказать о чем идет речь в каждой главе работы.

Основная часть дипломной работы воплощается в ее главах и параграфах (подпунктах). Это наиболее объемная часть диплома, которая должна отвечать теме и полностью ее раскрывать. Количество глав в дипломах очень жестко не регламентируется, но в каждом ВУЗе и на каждом факультете есть свои устоявшиеся традиции. В среднем, в дипломной работе пишут по три главы. Иногда может быть 2, 4, 5 и даже более глав. Каждую главу начинают с новой страницы. Желательно осуществлять плавные переходы от параграфа к параграфу, от главы к главе, например можно использовать словосочетания "рассмотрим далее…", "перейдем к рассмотрению", "рассмотрев…, целесообразно перейти к анализу…" и т.п.

Начинать дипломную работу лучше всего с обзора литературы и мнений по теме. К сожалению, это очень не часто можно встретить в дипломных работах, но если такой анализ есть - это сразу же резко повышает представление об уровне дипломной работы у членов комиссии.

Дальнейшее содержание дипломной работы может существенно отличаться в зависимости от специальности и темы. В самом общем виде основная часть, кроме обзора литературы и различных точек зрения, может содержать: изложение методики и методов исследования; описание экспериментальной части и методики исследования; описание проведенных исследований; анализ и обобщение результатов исследования.

Изложение текста дипломной работы лучше вести от третьего лица. Излагать мысли используя местоимение "я" не принято. В то же время, нельзя признать удачным излишний перегруз текста местоимением "мы", фразами "по нашему мнению", "считаем", "думаем" - это абсолютно нормально, но, в то же время, создает неосознанное впечатление, что работу писал коллектив авторов. Наиболее удачные в этом плане более неопределенные словесные обороты, например: "представляется, что…", "автор диссертации считает, что…", "разработанный подход позволяет…", "сначала производился опрос…", "данный вывод сделан на основании…" и т.д.

В дипломной работе нежелательны вульгаризмы и ненаучные выражения. Не рекомендуются фразы типа "зависание компьютера", "глюк операционной системы", "порыв и свищ трубопровода" и прочие цеховые и жаргонные выражения. При изложении текста дипломной работы следует также стараться избегать тавтологий, грамматических, лексических и синтаксических ошибок.

При написании дипломной работы автор должен ссылаться на авторов и источники, из которых были заимствованы материалы или конкретные результаты. Ссылки подаются в квадратных скобках, причем цифра должна соответствовать нумерации источника в перечне использованных источников.

В заключении ("висновках") к диплому приводятся выводы, сделанные по результатам всей работы. Эта часть невелика по объему (3...5 стр.), однако она имеет особую важность, поскольку здесь в завершенной и логически безупречной форме должны быть представлены на суд комиссии итоговые результаты проделанной работы. В заключении целесообразно соотнести полученные выводы с целями и задачами, поставленными во введении. Здесь должны быть суммированы основные результаты исследования, сформулирована сущность решенной проблемы, даны грамотные и четкие предложения, касающиеся научного и практического использования полученных результатов. Выводы красиво подать не в виде сплошного массива текста, а в виде последовательно пронумерованных абзацев. При этом каждый пронумерованный абзац должен содержать логически законченный и конкретный вывод.

Следует учитывать, что выводы во многом отражают результаты всей работы. Кроме того, большинство вопросов на защите могут быть заданы именно исходя на основании беглого анализа сделанных выводов и рекомендаций.

Большинство студентов гуманитарных специальностей составляют библиографический список литературы в алфавитном порядке. А между тем, Государственный стандарт Украины ДСТУ 3008-95 отдает предпочтение списку использованных источников, составленному в порядке их упоминания в тексте диплома. Однако по сложившейся практике, в большинстве ВУЗов список составляется привычным образом - в алфавитном порядке.

Количество библиографических источников в перечне литературы строго не лимитируетя. Считается, что это зависит от темы и задач исследования. Вряд ли целесообразно, чтобы количество источников в дипломной работе было менее 30 или более 100.

Ниже приведены примеры оформления библиографических описаний в дипломных работах.

Монографії. Один, два або три автори:
Василенко М.В. Теорія коливань: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1992. - 430 с.
Афанасьев В.В., Василевский О.Н. Расчеты электрических цепей на программируемых микрокалькуляторах. - М.: Энергоиздат, 1992. - 190 с.
Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Математические модели многопотоковых систем обслуживания. - К.: Техніка, 1991. - 265 с.

Чотири автори:
Основы создания гибких атоматизированных производств / Л.А.Пономаренко, Л.В.Адамович, В.Т.Музычук, А.Е.Гридасов / Под ред. Б.Б.Тимофеева. - К.: Техніка, 1986. - 144 с.

П'ять та більше авторів:
Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Белоусова Н.И., Вишняк Е.И., Левит В.Ю. и др. - М.: Экономика, 1981. - 62 с.

Колективний автор:
Составление библиографического описания: Краткие правила / Междувед. каталогизац. комис. при Гос. б-ке СССР им. В.И. Ленина. - 2-е изд., доп. - М.: Изд-во "Кн. палата", 1991. - 224 с.

Багатотомні видання:
История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус.лит. (Пушкин. дом). - М., 1982. - Т.3: Расцвет реализма. - 876 с.

Перекладні видання:
Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Пер. с нем. - М.: Химия, 1980. - 392 с.

Стандарти:
ГОСТ 7.1.-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. - Взамен ГОСТ 7.1.-76; Введ. 01.01.86. - М.: Изд-во стандартов, 1984. - 78 с.

Збірки наукових праць:
Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. - К.: Либідь, 1993. - 99 с.

Словники:
Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. - 2-е изд. - М.: Книга, 1986. - 224 с.

Складові частини книги:
Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических процессов в прокатном производстве. - М.: Металлургия, 1979. - С.141-148.

Складові частини збірника:
Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с ситуационными приоритетами в АСУТП станов горячей прокатки // Разработка автоматизированных систем управления технологическими процессами. - Тбилиси: Сабчота Сакартвело. - 1976. - С.3-16.

Складові частини журналу:
Меликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика. - 1992. - N 6. - С.34-38.

Складові частини енциклопедії:
Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ. - 3-е изд. - М., 1988. - Т.30. - С.72.

Тези доповідей:
Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. "Локальные вычислительные сети" (ЛОКСЕТЬ 88). - Том 1. - Рига: ИЭВТ АН Латвии. - 1988. - С.149-153.
Melikov A.Z., Ponomarenko L.A. On the approach to optimal control of queuing systems with multiple classes of customers // Proc. International Conf. on Syst. Sci. XII. - Wroclaw (Poland). - 1995. - P.507-515.

Дисертації:
Луус Р.А. Исследование оборудования с пневмовакуумным приводом для захвата, перемещения и фиксации при обработке пористых и легкоповреждаемых строительных изделий: Дис... канд. техн. наук: 05.05.04. - М., 1982. - 212 с.

Автореферати дисертацій:
Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф.дис.. д-ра филос. наук: 09.00.08 / Моск. гос. пед. ин-т. - М., 1985. - 35 с.

Каталоги:
Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен - современность / АН СССР, Зоол. ин-т; Под ред. И.М. Громова, Г.И. Барановой. - Л.: Наука, Ленинг. отд-ние, 1981. - 456 с.

Інструкції:
Типовая инструкция по эксплуатации топливоотдачи тепловых электростанций: ТИ 34-70-044-85: Утв.Гл. техн.упр. по эксплуатации энергосистем 01.10.85: Срок действия установлен с 01.01.86 до 01.01.95 / М-во энергетики и электрификации СССР. - М., 1986. - 43 с.

Приложения не являются обязательным элементом дипломной работы. В приложения обычно включают следующий материал:
образцы анкет, опросных листов, тестов;
громоздкие таблицы и рисунки;
материал, имеющий непрямое (косвенное) отношение к теме дипломной работы;
расчет и подтверждение экономического эффекта;
инструкции и методики;
описание алгоритмов и программ и др.

В заключение хочется отметить очень важный момент для тех, кто набирает свою дипломную работу на компьютере. Не забывайте осуществлять резервное копирование важной для Вас информации с жесткого диска компьютера на другие носители! Известно много случаев, когда информация с диска (по причине дефектов винчестера или глюков операционной системы) "слетала" как раз накануне защиты диплома или курсовой и при этом не оказывалось ни резервной копии не распечатки, ничего. Это воистину катастрофа! Для резервирования можно использовать обычные дискеты, CD-R/RW, другой жесткий диск, flash-память, другие компьютеры (при работе в сети), делать промежуточные распечатки работы и т.д.

Как защитить диплом.

Подготовка к защите сводится в первую очередь к работе над текстом доклада-выступления. Содержание доклада должно вкратце передавать основное содержание дипломной работы. В то же время, простое пересказывание содержания не позволяет выделить самые существенные результаты работы, подчеркнуть ее оригинальность, оттенить специфику, обратить внимание участвующих на личный вклад автора. Эти задачи решаются студентом лучше, если в основу сообщения положить выводы и рекомендации в их творческом изложении.

Целесообразно посвятить начало своего выступления раскрытию содержания исследуемой проблемы, постановке целей и задач исследования, обоснованию актуальности. Во второй части выступления надо выделить узловые элементы работы, объяснить, подчеркнуть, показать какие нововведения достигнуты в ходе исследования, обосновать их. Довольно часто дипломник пытается использовать основное время доклада на изложение содержания работы по главам и параграфам, на что уходит масса времени, тогда как остается непонятным, что же собственно сделал сам автор, каковы важнейшие результаты работы. Предпочтительнее излагать не содержание работы по главам, а суть самых значимых результатов. В заключительной части выступления следует подытожить все, что сделано, получено в работе в виде выводов и рекомендаций.

Выступление можно и нужно проиллюстрировать с помощью схем, таблиц, графиков, слайдов, фото- и видеоматериалов, компьютерной техники и т. д. Средства наглядности необходимо готовить очень тщательно по содержанию, не говоря уже о соблюдении правил оформления графиков, диаграмм, таблиц. Небрежно выполненные средства наглядности - это и дополнительные вопросы, и дополнительные замечания на защите. В последнее время часто принято вместо больших плакатов делать распечатки таблиц, графиков на прннтере, ксероксе, которые кладутся в папки членам комиссии.

Доклад для защиты следует подготовить особенно тщательно, а также неоднократно его прорепетировать с часами в руках, чтобы не выходить за рамки установленного регламента. При подготовке доклада следует учитывать, что 1 страница машинописного текста, напечатанного через 2 интервала, соответствует 2-2,5 минутам выступления в зависимости от темпа чтения (он не должен быть слишком быстрым). При этом необходимо оставить резерв времени на пояснения демонстрационного материала, пометив в тексте доклада соответствующие места. Для удобства чтения цифры лучше писать вместе со словами, например, 1 млн. 200 тыс., а не 1200000, чтобы не пришлось потом долго подсчитывать нули. Рекомендуется печатать доклад достаточно крупным шрифтом (в зависимости от остроты зрения), а также делать большие межстрочные интервалы и поля, чтобы всегда можно было оперативно вставить пометки, дополнения, комментарии.

Вместе с тем, чтение всего доклада с бумаги оставляет не лучшие впечатления для присутствующих. В этой связи можно вспомнить целую массу анекдотов, составленных про Леонида Ильича. Чтобы не напоминать в процессе выступления престарелого вождя в его последние годы жизни, стоит, во-первых, хорошо выучить доклад, а затем составить к этому докладу перечень ключевых фраз-тезисов в том порядке, в каком будет излагаться доклад. Бегло глядя в тезисы, а не читая весь доклад по бумажке можно создать благоприятное впечатление у присутствующих и при этом ничего не забыть и не перепутать.

Есть еще один интересный способ: заранее положить текст доклада на трибуну (чтобы никто не видел) и начать доклад, не вставая за трибуну - по памяти, глядя в глаза присутствующим. Затем, когда заученный текст иссякнет, можно как бы непроизвольно стать за трибуну и продолжить доклад по заранее заготовленному тексту.

В заключительной части целесообразно поблагодарить научного руководителя, сотрудников кафедры, членов комиссии за руководство, ценные советы и пр.

Следует заметить, что обычно оценка зависит не от качества дипломной работы, а от впечатления, которое дипломник произведет на членов комиссии, поэтому следует продумать свой внешний облик на защите. Нужно также постараться подготовиться так, чтобы свободно и непринужденно пользоваться текстом диплома, легко ориентироваться во вспомогательном материале. Желательно, чтобы на защите студент держался спокойно, с достоинством, но, в то же время, не следует излишне блистать своими достижениями, демонстрируя невиданную эрудицию. Речь должна быть нормальной по громкости и не очень быстрой. Наиболее приемлема спокойная повествовательная манера изложения. Важно, чтобы ответы на вопросы были правильными, ясными и четкими, звучали уверенно и убедительно.

На этапе подготовки к защите хорошо также посетить несколько защит коллег-студентов.

==============

Структура дипломной (магистерской) работы включает:
титульный лист;
содержание;
введение;
основную часть, состоящую из двух-четырех разделов (глав), каждый из которых, в свою очередь, состоит из двух-трех параграфов;
заключение;
список использованной литературы;
приложения (образцы договоров, схем, проекты правовых актов и т.п.).
К каждому из этих элементов предъявляются определенные требования, которые указаны ниже.
Титульный лист дипломной (магистерской) работы (см. Приложение Б) заполняется в следующей последовательности:
наименование высшего учебного заведения, факультета, кафедры;
название (тему) дипломной (магистерской) работы;
фамилию, имя, отчество студента, курс, форму обучения;
научную степень, научное звание, должность, фамилию, имя, отчество научного руководителя;
информацию о допуске дипломной (магистерской) работы к
защите кафедрой;
город, год.
Содержание включает номера страниц, наименование всех разделов (глав) и параграфов работы, в частности - введение, заключение, список использованной литературы, приложений.
В "Введении" необходимо раскрыть сущность и актуальность исследуемой проблемы, ее политическое, социальное и правовое значение.
Обосновывая важность, теоретическое и практическое значение избранной темы, автор путем анализа и сопоставления со смежными областями правового регулирования определяет актуальность и целесообразность работы, ее роль для развития определенного правового института, отрасли права, прикладное значение.
Автор должен осветить степень разработанности темы в юридической литературе и характеристик используемых источников. При этом необходимо подробно и полно охарактеризовать конкретный вклад различных правоведов, правовых школ и направлений в разработку исследуемой темы, а также очертить существующие пробелы. Далее требуется указать основные научные труды, на которых базируется работа.
В "Введении" необходимо также сформулировать цель исследования, поставить конкретные задачи и указать вопросы, которые необходимо осветить в данном дипломном сочинении. Эти формулировки должны быть краткими, четкими, логически последовательными, с безукоризненным соблюдением принципа субординации цели и задач. Причем итогом работы должно стать полное соответствие изложения в целом поставленной во "Введении" цели и полная ее реализация.
Обязательным условием является указание на конкретный объект и предмет исследования.
Что касается использованных в работе методологии и методов, то необходимо их перечислить и по возможности кратко обосновать применение того или иного метода в решении поставленных исследовательских задач.
Затем автор кратко излагает степень разрешения проблемы, свой вклад в ее исследование. Желательно указать степень или возможность использования полученных результатов в практике соответствующих органов (как правило, по месту преддипломной практики), определить их круг, указать рекомендации относительно их использования.
Объем "Введения" - 7-10 страниц (около 10 % объема дипломной (магистерской) работы).
Таким образом, структурно "Введение" включает следующие разделы.
Постановка проблемы.
Актуальность темы на международно-правовом уровне.
Значимость исследования для Украины.
Разработанность темы.
Цель, задачи исследования.
Объект и предмет исследования.
Определение и обоснование структуры работы.
Методология и методы, используемые в работе.
Степень разрешения проблемы в исследовании.
Перед началом непосредственной работы над текстом исследования необходимо составить план работы с выделением разделов (глав) и параграфов. При этом к структуре работы, отраженной в плане, предъявляется требование правильной логической субординации темы всей работы и названий разделов (глав) и параграфов. Так, тема работы в целом должна быть в смысловом отношении шире каждого из разделов (глав), а наименование каждого раздела (главы) - шире каждого из составляющих его параграфов. При определении названий разделов (глав) и параграфов недопустим повтор в названии раздела (главы) и названия темы работы, а название параграфа не может повторять названия раздела (главы).
Причем все структурные элементы представляют конкретные шаги раскрытия темы. Объем каждого структурного элемента основной части должен находиться в правильной пропорции с остальными элементами.
Основная часть дипломной (магистерской) состоит из разделов (глав). Их количество определяется в зависимости от темы и вопросов, которые будут освещаться (как правило, от двух и не более пяти). Каждый раздел (главу) необходимо начинать с новой страницы с указанием номера и названия.
Разделы (главы) подразделяются на параграфы. Если раздел (глава) освещает отдельный, самостоятельный вопрос темы, направлена на решение конкретной задачи, то параграф - это часть этого вопроса. Параграфы нумеруются отдельно в каждом разделе (главе) и располагаются подряд по тексту с указанием номера параграфа и заголовка. В конце каждого параграфа формулируются выводы с изложением приведенных в них теоретических и практических результатов.
Содержание первого раздела (главы) обычно имеет теоретико-методологический характер. В этом разделе (главе) определяется понятийный аппарат, проводится исторический анализ проблемы, выявляются ее социальные и политические предпосылки. Затем целесообразно осветить основные этапы развития научной мысли по теме, источники по исследуемой проблеме, поставить вопросы, оставшиеся нерешенными.
Общий алгоритм изложения материала следующий. Сначала очерчивается основная проблема, показываются ее исторические истоки, а затем рассматриваются различные варианты подходов к ее решению, группирующиеся по принципу методологического сходства точки зрения, которые обязательно самостоятельно оцениваются автором дипломной (магистерской) работы. Далее излагаются собственные взгляды автора на проблему и пути ее решения. Они аргументированно доказываются и обосновываются теоретическими выкладками с опорой на отечественных и зарубежных авторов.
Желательно закончить первый раздел (главу) коротким резюме относительно проведенных исследований в данной сфере.
Во втором разделе (главе), как правило, обосновывается выбор направления исследования, проводится анализ проблемы, дается классификация явлений, объектов, их сравнительная характеристика.
Построение и содержание второго раздела (главы) могут различаться в зависимости от характера дипломной (магистерской) работы. При теоретико-аналитическом характере работы в целом второй раздел (глава) служит продолжением теоретического анализа проблемы или переходом к новому ракурсу рассмотрения.
Если работа имеет прикладной характер, в ней проводится анализ содержания международно-правовых норм, механизма их реализации, соотношения с внутригосударственным законодательством.
В третьем разделе (главе) необходимо отразить проблематику темы, сопоставить полученные результаты с целями, поставленными во введении, указать основные пути устранения проблем, недостатков в международно-правовом регулировании. В ряде случаев третий раздел (главу) целесообразно посвятить анализу соотношения содержания международно-правовых норм и внутригосударственных норм Украины, проблемам имплементации международно-правовых актов в национальное законодательство, участию Украины в деятельности международных организаций и отразить основные направления этой деятельности.
При этом целесообразно указать на основные пути гармонизации законодательства Украины с международным правом, обосновать целесообразность ратификации тех или иных международных соглашений в исследуемой сфере.
Возможен анализ деятельности национальных правоприменительных органов, осуществляющих имплементационную деятельность, с определением направлений ее совершенствования, необходимости принятия, изменения или отмены законодательных актов для приведения в соответствие с международными нормами, изменения в этих целях структуры управления.
В этом же разделе (главе) желательно определить основные перспективы, тенденции правового регулирования с учетом предлагаемых автором изменений в международно-правовом регулировании.
При изложении материала необходимо стремиться к анализу существующих в научной литературе вопросов, сопоставлению, сравнению мнений различных авторов по одной и той же проблеме, мотивированно отстаивая при этом собственную позицию.
При изложении и анализе материала необходимо аргументированно использовать примеры из международных нормативно-правовых актов в сравнительной, аналитической форме и в меньшей степени описательно. Рекомендуется приводить примеры из практики деятельности юрисдикционных органов и других организаций в контексте рассматриваемой темы. При этом следует фабулу дела излагать кратко, упоминая лишь те юридические факты, которые имеют значение для рассматриваемого вопроса. Взятый пример должен подтверждать или опровергать тот или иной тезис, служить в качестве иллюстрации или доказательства той или иной гипотезы; его следует обязательно проанализировать, сформулировав правовой вопрос, норму права, которой руководствовались при его решении, правильность (ошибочность) решения, комментарии автора использованного источника, изложить собственные выводы.
Для подтверждения тех или иных собственных тезисов или при изложении мнений других авторов используют цитирование. Цитаты приводятся в кавычках с указанием в сноске выходных данных использованного источника. В ряде случаев допустимо изложение, воспроизведение мысли автора, но и тогда необходимо указание на источник.
В завершении раздела (главы), параграфа необходимо подвести итог обзору изложенного материала, сформулировать выводы, указать нерешенные вопросы, спорные проблемы, на разрешение которых направлены последующие части работы. В конце параграфа необходимо поставить задачу, обосновать рассмотрение той или иной проблемы в следующем параграфе или главе. Это необходимо для целостного, логического, последовательного исследования проблематики работы.
В "Заключении" необходимо подвести итог проведенного исследования, изложить его результаты. Сначала нужно дать краткую оценку сочинению проблемы, а затем сформулировать выводы по всем рассмотренным вопросам, базирующимся на материалах и выводах отдельных разделов (глав). В "Заключении" целесообразно указать предложения по совершенствованию правоприменительной практики, улучшению работы юрисдикционных органов и других организаций, разработке и принятию новых нормативных актов либо изменению действующего законодательства, дать прогноз о развитии правового регулирования в определенной сфере.
Основные выводы в тексте "Заключения" лучше всего изложить в форме пронумерованных тезисов, формулировка которых должна быть предельно четкой, ясной, краткой и юридически безупречной.
Библиография, или список использованной литературы, является обязательной частью дипломной работы. Список использованной литературы состоит из трех разделов:
нормативная литература;
специальная литература;
материалы практики.
Нормативные акты указываются в первом разделе списка литературы в соответствии с их правовой силой и в хронологическом порядке внутри одного наименования, причем на первом месте должны размещаться правовые акты национального законодательства, а затем международные акты:
Конституция Украины;
законы;
декларации Верховной Рады;
декларации Верховной Рады;
постановления Верховной Рады;
указы Президента Украины;
распоряжения Президента Украины;
постановления Кабинета Министров Украины;
распоряжения Кабинета Министров Украины;
нормативные акты министерств;
нормативные акты ведомств;
международные правовые акты: конвенции, декларации, договоры, резолюции и другие нормативные акты.
Специальная литература приводится в алфавитном порядке: по первым буквам фамилии первого автора или, если он не указан, по первым буквам названия. Если указываются несколько работ одного автора, то они размещаются в хронологическом порядке.
В разделе "Материалы практики" размещают указания на архивы суда, предприятия и других организаций, откуда взят материал.
Список использованной литературы должен включать, как правило, не менее 30-50 источников для дипломной работы, и 50-90 - для магистерской.
Приложение является вспомогательной частью дипломной (магистерской) работы. В качестве "Приложения" к работе могут быть приобщены различные материалы, свидетельствующие о практической ценности работы: копии докладных записок, направленные организациями в соответствующие органы по результатам изучения и обобщения практики их работы; акты экспертизы, проведенные с участием дипломника; проекты нормативных актов, приказов, инструкций, положений; формы договоров, актов и др. документов.

==============

Виконання дипломних робіт є заключним етапом навчання студентів у ВНЗі. Мета дипломної роботи полягає у: систематизації, закріпленні, розширенні теоретичних і практичних знань зі спеціальності, застосування цих знань при рішенні конкретних наукових, технічних, економічних і виробничих завдань, а також завдань культурного будівництва; розвиток навичок самостійної роботи і оволодіння методикою дослідження та експериментування; з'ясування питання щодо підготовленості студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва.
Перевага підготовки та захисту дипломних робіт полягає передусім у тому, що їх підготовка і захист органічно входять до змісту навчання майбутнього фахівця, зокрема вчителя, забезпечують поглиблення та розширення (в галузі певної проблеми) теоретичних знань, практичних умінь, удосконалення навиків самостійної роботи студентів, творчої діяльності і наукових досліджень, вбирають вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, літературне оформлення результатів виконаної роботи.
До дипломних робіт пред'являється низка вимог, найважливішими з яких є наступні:
актуальність тематики, відповідність її сучасному стану і перспективам розвитку певної галузі науки, практичним задачам і загальним цілям виконання дипломних робіт у ВНЗі;
вивчення і критичний аналіз монографічної і періодичної літератури з теми дипломної роботи;
вивчення і характеристика історії проблеми, яка підлягає дослідженню, та її практичного стану, а також передового педагогічного й особистого досвіду автора;
чітка характеристика предмету, цілей і методів дослідження, опису і аналізу проведених автором експериментів;
узагальнення результатів, обґрунтування висновків і практичних рекомендацій.
Слід зауважити, що студент не може обмежуватися реферуванням літературних джерел або простим описом тієї чи іншої проблеми, він відтворює творчу роботу на основі глибокого вивчення теорії та історії питання практики, передового та особистого досвіду, виходячи з результатів проведених їм спостережень, педагогічних, лабораторних або виробничих експериментів.
Організацію підготовки щодо виконання дипломних робіт проводять ті кафедри ВНЗу, що є випускними (спеціальні, педагогічні, методичні та ін.), які практикують постановку цих робіт. Відповідно до діючих положень, випускові кафедри визначають тематику дипломних робіт, яка повинна щорічно поновлюватися та затверджується радою факультету.
У процесі вибору тематики рекомендується враховувати відповідності її рівню розвитку сучасної науки, реальним задачам шкіл і різних галузей народного господарства, напрямкам наукових досліджень, які склалися на кафедрах, а також тими можливостями забезпечення студентів-дипломників кваліфікованими науковими керівниками.
Тематика дипломних робіт, яка визначається випусковими кафедрами ВНЗу, є приблизною (на початку навчального року) як за змістом, так і за формулюванням. Приблизна тематика може містити в собі достатньо широкі проблеми для того, щоб, по-перше, запобігти надмірному перевантаженню рекомендованого студентам переліку тем дипломних робіт і, по-друге, надати дипломникам можливість за допомогою наукових керівників уточнювати формулювання обраних тем (у межах позначених тематикою широких проблем), з урахуванням конкретних умов, можливостей та інтересів кожного студента. Разом з тим досвід переконує у тому, що виконання дипломних робіт за досить широкою тематикою, загального характеру буває неефективним. Набагато краще проходить підготовка робіт на найбільш конкретні і порівняно вузькі теми, в яких розкривається певна частина поставленої проблеми. В цьому випадку з'являється можливість організації спільної роботи над проблемою і колективного пошуку кількох студентів-дипломників, ефективного використання спецкурсів і колективних консультацій для підвищення теоретичного рівня виконуваних робіт. Багаторічні спостереження приводять до висновку про доцільність початку роботи студента над дипломною темою значно раніше, на других-третіх курсах за чотирирічнім, та на третіх-четвертих курсах за п'ятирічним строком навчання у ВНЗі.
Звичайно великою продуктивністю характеризуються дипломні роботи, які є логічним продовженням виконаних студентами в попередні роки навчання курсових робіт, або активної діяльності в наукових гуртках, проведення досліджень за тематикою кафедри, господарчо-бюджетною тематикою та ін.
До обов'язків випускових кафедр входить, поряд з підготовкою тематики дипломних робіт, розробка методичних рекомендацій, в яких встановлюється обов'язковий обсяг вимог, які пред'являють до дипломної роботи з урахуванням спеціальності. Такі методичні вказівки повинні бути розроблені і передані студентам до початку виконання дипломної роботи.
При виборі теми дипломної роботи слід враховувати вимоги до дипломних робіт, рівень теоретичної і практичної підготовленості студента-дипломника, його наукових інтересів і здібностей, навичок наукового дослідження і таких факторів, як ступінь вивчення проблеми та освітленості її у літературі, умов проведення спостережень та експерименту.
Підготовлений таким чином попередній розподіл тем дипломних робіт затверджується кафедрами, які здійснюють керівництво цими роботами. Випускові кафедри ВНЗів (спеціальні, педагогічні, методичні) доручають керівництво підготовкою дипломних робіт найбільш кваліфікованим викладачам: професорам, докторам наук і доцентам, кандидатам наук.
Виконанням дипломних робіт з педагогіки з методикою викладання звичайно керують водночас два викладача: педагог і методист.
Згідно до Інструкції про підготовку дипломних робіт керівники дипломних робіт з числа професорів та доцентів інституту затверджуються наказом ректора, або, за його дорученням, деканом факультету. В тих випадках, коли керівництво здійснюється двома викладачами (педагогом і методистом), подання ректору інституту (або декану факультету) здійснюється завідуючими кафедрами (педагогічними і методичними).
Закріплення за студентом теми дипломної роботи повинне оформлюватися відповідно наказом за його особистою заявою і поданням кафедри перед направленням студента на останню практику, тобто на випускному курсі. Однак, враховуючи доцільність більш раннього початку роботи студента над дипломною темою, попереднє (неофіційне) закріплення тем за студентами може здійснюватися кафедрами на перед випускових або навіть на молодших роках навчання. Офіційне оформлення цього закріплення та затвердження теми, призначення наукового керівника, звичайно проходить на початку останнього року навчання студента у ВНЗі.
Після того, як тема дипломної роботи визначена, ухвалена кафедрою і закріплена за студентом, керівник подає студенту завдання з вивчення об'єкту практики і збору матеріалу до дипломної роботи. Водночас студенту видається завдання на дипломну роботу, яке складається керівником і затверджується завідуючим кафедрою, з визначенням терміну закінчення роботи.
В завданні про підготовку дипломної роботи вказується її тема, дата і номер наказу про її затвердження (по інституту або розпорядження деканату), прізвище, ім'я, по батькові студента, факультет, курс і спеціальність, перелік основних питань, які належать до розробки, або короткий зміст роботи, місця або об'єкту, на якому планується виконати дослідження (спостереження, експерименти тощо), строки підготовки окремих етапів і задачі закінченої роботи, прізвища консультантів з відповідних розділів, дати подачі завдання.
Оформлене таким чином завдання про підготовку дипломної роботи пізніше, разом з виконаною роботою, належить представити до Державної екзаменаційної комісії для розглядання і рішення питання про захист дипломної роботи.
Дипломні роботи - важливий завершальний етап навчання для студентів не тільки денної, але і заочної форми навчання. Дійсно, в значній своїй частині студенти-заочники педагогічних інститутів працюють вчителями або є робітниками установ народної освіти, які навчаються без відриву від основної роботи, і ця обставина визначає специфічні особливості організації і виконання дипломних робіт на заочних відділеннях педінститутів.
Вже при визначені тематики дипломних робіт для сту-дентів-заочників випусковим кафедрам приходиться враховувати ці особливості. Оскільки студенти-дипломники заочної форми навчання, як правило, спираються на тривалий досвід особистої педагогічної діяльності, тому на заочних відділеннях виконуються (в порівнянні з денною формою навчання) відносно більше дипломних робіт з педагогіки з методиками викладання навчальних дисциплін, а спрямованість їх тематики розрахована на вивчання актуальних питань практики роботи школи. Враховуючи специфіку виконання дипломних робіт у педагогічних інститутах (насамперед в них, як правило, не розробляються питання технології, автоматизації, управління виробництвом та інші проблеми, які є характерними для інженерних спеціальностей і конструкторських проектів), прийнято не розділяти дипломну роботу і пояснювальну записку до неї, включаючи останню до змісту виконаної дипломної роботи.
В окремих випадках (наприклад, на художньо-графічному факультеті) зберігається поняття про пояснювальну записку як самостійну частину дипломної роботи: пояснювальна записка - найважливіша складова частина такої дипломної роботи; слід прагнути до того, щоб пояснювальна записка, взята окремо від виробів художньо-графічного або прикладного характеру, давала повне уявлення про зміст всієї дипломної роботи.
Літературне оформлення дипломної роботи являє собою важливий елемент її виконання - це один з багатьох факторів, що враховується державною екзаменаційною комісією при оцінці дипломної роботи підчас її захисту. Звертається, перш за все, велика увага на змістову сторону викладу матеріалу: логічність і послідовність, повноту і репрезентативність, загальну грамотність і відповідність стандартам і прийнятим правилам, а також на зовнішнє оформлення титульного листа, тексту роботи, списку літератури і додатків.
Оскільки дипломна робота, як правило, об'ємна (об'єм дипломної роботи не повинен перевищувати 50 сторінок машинописного тексту), її не слід викладати безперервним текстом. Практикується, як правило, поділ всього матеріалу на смислові частини, які відокремлюються заголовками. Найбільш поширеним є розділення дипломної роботи на параграфи відповідно до прийнятого плану її виконання.
В кожній дипломній роботі виділяють такі структури і елементи:
титульний лист;
вступ;
основний зміст роботи, якій складається звичайно з двох у або трьох глав;
закінчення (висновок); -список використаної літератури; -додатки (якщо в них є потреба);
зміст.
На титульному листі вказується: назва ВНЗу, в якому виконувалась дипломна робота, прізвище та ініціали студента-дипломника, повна назва теми дипломної роботи, прізвище, ініціали, вчений ступінь і вчене звання наукового керівника, рік і місце виконання роботи.
Вступ повинен мати чітке і коротке обґрунтовування вибору теми дипломної роботи, визначення її актуальності, формулювання предмету, мети і задач дослідження, висунутої гіпотези, опису використаних при виконанні роботи методів дослідження.
В основній частині дипломної роботи, яка складається, як правило, з двох-трьох розділів, викладаються теоретичні основи і коротка історія поставленої проблеми, описуються проведені студентом-дипломником спостереження та експерименти, одержані результати, дається всебічний і об'єктивний аналіз зібраного фактичного матеріалу, здійснюється узагальнення. Наприкінці кожного розділу автор може формулювати короткі підсумки і висновки, але з тою неодмінною вимогою, щоб вони не повторювались пізніше у висновку. У тексті слід розміщувати необхідний графічний та ілюстративний матеріал, запобігаючи перевантаженню ним основної частини роботи і переносити за розсудом автора частину його до додатку.
Висновок містить підсумки роботи, найважливіші висновки, до яких прийшов автор; вказується практичне і теоретичне їх значення, можливості втілення результатів роботи і дальші перспективи роботи над темою. Якнайважливіша вимога до закінчення - його стислість і докладність, в ньому не слід повторювати зміст вступу, основної частини роботи і висновки, які зроблені до кожної глави.
Наведений у дипломній роботі список використаної літератури свідчить про обсяг використаних дипломником літературних джерел, рівня вивчення стану досліджуваної проблеми і навиків роботи з науковою літературою.
До змісту дипломної роботи, крім текстової її частини, входить різноманітний графічний та ілюстративний матеріал, який готується і оформлюється разом зі складанням чернетки роботи. Рекомендується розміщувати ілюстрації на окремих листах, а не в проміжках поміж тексту.
Виконану у чорновому варіанті дипломну роботу студент віддає для перегляду керівникові. На підставі врахування зроблених керівником зауважень автор роботи вносить до неї необхідні зміни і доповнення і приступає до її остаточного оформлення. Чистовий варіант дипломної роботи виконується від руки особисто автором роботи чорними (синіми) чорнилами (пастою), причому розмір рукописних літер, виконаних чітко і ясно, по висоті повинен бути не менше 2,5 мм. При можливості, дипломну роботу в остаточному варіанті краще надрукувати на друкарській машинці (через два інтервали). У цьому випадку заповнюється тільки одна сторінка листа писального паперу стандартного розміру (210 х 297 мм), з лівої сторінки кожного листа залишається поле завширшки ЗО мм. Кожний розділ дипломної роботи починають з нової сторінки. При брошуванні дипломної роботи її складові розділи розміщуються у такому порядку:
титульний (заголовний) лист;
план викладу роботи (за розсудом автора);
вступ;
текстова частина, яка включає необхідний ілюстративний, графічний і цифровий матеріали;
закінчення (висновки);
список використаної літератури;
додатки;
зміст.
Напис на титульному аркуші (Рис. 7) і назва розділів (у рукописному варіанті) виконується нормальним або іншим, креслярським шрифтом, котрий відповідає естетичному оформленню дипломної роботи.
Автор підписує остаточно оформлену дипломну роботу і віддає керівникові не пізніше, як за три тижні до початку державних екзаменів. Такий термін, на нашу думку, є мінімально необхідним для підготовки дипломної роботи до захисту.
Науковий керівник протягом десяти днів після одержання роботи від виконувача повинен її продивитися, якщо згоден, підписати, підготувати письмовий відзив для подання його разом з дипломною роботою завідуючому кафедрою, котрий на підставі цих матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту, зробивши при цьому відповідний запис на титульному листі дипломної роботи.
У відзиві наукового керівника повинна бути характеристика виконаної студентом роботи з усіх розділів, відзначені її позитивні сторони і недоліки, ступінь самостійності автора в роботі над дипломною темою, формування навичок роботи з науковою літературою, теоретичного і експериментального дослідження, обґрунтованість і цінність одержаних результатів і висновків, можливість їх застосування, а також висновок про допуск студента до захисту.
Примітка. У випадку, коли завідувач кафедрою не вважає можливим допустити студента до захисту дипломної роботи, це питання розглядається на засіданні кафедри з участю наукового керівника. Протокол засідання кафедри передається через декана факультету на затвердження ректорові ВНЗу.
Дипломна робота, яка випускового кафедрою допущена до захисту, направляється деканом факультету (або, за його згодою, завідуючим кафедрою) на рецензію. Склад рецензентів затверджується деканом факультету за поданням завідуючого кафедрою, на якій виконувалась дипломна робота, з числа кваліфікованих спеціалістів виробництва, наукових установ, учителів, керівників шкіл, робітників органів народної освіти, а також професорів і викладачів інших вищих навчальних закладів. Разом з тим рецензентами можуть бути також професори і викладачі даного педагогічного ВНЗу, котрі мають необхідну професійну підготовку і досвід наукового дослідження в галузі тематики рецензованих дипломних робіт, але не працюють на випусковій кафедрі, де проводилась підготовка цієї роботи. У рецензії на дипломну роботу відзначається її актуальність, повнота і докладність викладання поставленої проблеми, рішення висунутих цілей і завдань, ефективність використаних методів вивчення теми, практична цінність і можливість використання одержаних результатів.
Декан факультету знайомить з рецензією завідуючого відповідної кафедри, студента-дипломника і направляє дипломну роботу з відзивом наукового керівника і рецензією до ДЕК для захисту (студент-дипломник повинен бути ознайомлений з відзивом і рецензією до захисту).
Враховуючи зауваження керівника, зроблені у письмовому відзиві, і рецензента, які було висловлено в рецензії, студент приступає до підготовки до захисту.
Захист дипломних робіт здійснюється на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії з участю не менш половини складу комісії як безпосередньо в інституті, так і на підприємствах, в установах і організаціях, для яких тематика дипломних робіт являє собою науково-теоретичний або практичний інтерес. На захисті студент-дипломник виступає з коротким повідомленням (протягом 15-20 хвилин), у якому викладає вибір теми дипломної роботи, характеризує поставлені цілі і завдання, предмет і методи дослідження, висунуту гіпотезу, одержані результати і висновки, обґрунтовує їх і відзначає теоретичне і практичне значення. Потім зачитується відзив наукового керівника і рецензія на роботу, заслуховуються відповіді дипломника на зауваження, які було зроблено в відзиві і рецензії, після чого студент-дипломник одержує запитання.
Якщо захист дипломної роботи визначається незадовільним, Державна екзаменаційна комісія установлює, чи можливе подання даної роботи до повторного захисту після необхідної доробки, яка визначається комісією, або студент повинен розробити нову тему, котра встановлюється відповідною кафедрою.
Одержання незадовільної оцінки за дипломну роботу при її захисті не позбавляє студента права складати державні екзамени з решти предметів, передбачених навчальним планом з відповідної спеціальності, однак студент, що навчається за денною формою навчання, але одержав при захисті дипломної роботи незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і направляється на роботу за призначенням. В цьому випадку студенту замість диплому видається академічна довідка встановленого зразка.
Повторний захист дипломної роботи, яка одержала незадовільну оцінку Державної екзаменаційної комісії, дозволяється протягом трьох років після закінчення інституту при наявності подання з місця роботи позитивної характеристики, яка відповідала б профілю підготовки студента в інституті.
Після захисту дипломи і роботи зберігаються в вищому навчальному закладі, спочатку в фондах бібліотеки або в учбових кабінетах випускових кафедр, де ними мають можливість користуватися на загальних підставах студенти, викладачі інституту, вчителя шкіл. На закінчення двохрічного строку дипломні роботи повинні передаватися до інститутського архіву.
Кращі дипломні роботи публікуються у пресі (у вигляді статей у збірниках наукових праць інститутів або в журналах у формі методичних рекомендацій), подаються на наукові конференції та конкурси.

============

Магістерська робота є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто у вигляді спеціально підготовленого рукопису або серії опублікованих одноосібно, або в співпраці з науковим керівником теоретичних або експериментальних матеріалів (в тому числі у фахових наукових виданнях України та інших країн), яка характеризується єдністю змісту і свідчить про можливість вирішення магістрантом конкретних наукових завдань.
Тема роботи затверджується наказом ректора у місячний термін з моменту зарахування здобувача до магістратури за попереднім ухваленням Вченою радою факультету за поданням завідувача кафедрою і повинна виконуватись у відповідності до основних напрямків наукової діяльності університету.
Науковий керівник та рецензенти призначаються з числа осіб вищої кваліфікації.
При виконанні роботи на стику сумісних проблем додатково може бути призначений науковий консулынашп.
Магістерську роботу подають у вигляді спеціально структурно підготовленого рукопису v, твердому переплетінні (два примірники).
До кваліфікаційної магістерської роботи додається анотація об'ємом до двох сторінок у кількості до 10 примірників.
Магістерська робота повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних позначень (у pavi необхідності)^ вступ; ос • новну частину; висновки; список використаних джерел; додатки (у разі необхідності).
Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновки до розділів, загальні висновки, додатки, список використаної літератури та ін.
Перелік умовних позначень, скорочень, символів та їх роз-шифровка друкується двома колонками у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом. Якщо спеціальні терміни, скорочення, символи і т.ін. повторюється менше ніж три рази, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому загадуванні.
Вступ розкриває сутність і стан наукової задачі, її обґрунтовування та доцільність проведення наукового дослідження. Далі подають загальну характеристику роботи в рекомендованій нижче послідовності.
Актуальність теми;
Зв'язок роботи з науковими програмами університету;
Мета і задачі дослідження;
Наукова новизна одержаних результатів;
Коротка анотація нових наукових рішень, запропонованих магістром особисто;
Практичне значення одержаних результатів;
Подаються рекомендації про наукове використання результатів роботи, якщо робота теоретична, або про практичне застосування, якщо робота має прикладне значення;
Особистий внесок магістранта визначається у випадку, коли кваліфікаційна робота захищається у вигляді серії опублікованих в співавторстві наукових праць або в рукописі використовуються ідеї або розробки, які належать співавторам;
Апробація результатів роботи. Вказується, на яких кафедральних наукових семінарах, студентських наукових конференціях, конкурсах, наукових симпозіумах, з'їздах тощо оприлюднені результати досліджень;
Публікації. Вказують, у скількох публікаціях, якщо вони є, висвітлені основні матеріали дослідження.
Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. В розділах основної частини подаються:
стислий, критичний огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень;
виклад загальної методики і основних методів досліджень; -експериментальні методики;
проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;
аналіз і узагальнення результатів досліджень.
В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділах наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.
У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі розкривають методи вирішення задачі, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів та викладають рекомендації щодо їх використання.
Список використаних джерел слід розміщувати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією.
До додатків доцільно включати:
ілюстрації допоміжного характеру;
таблиці допоміжних цифрових даних;
проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;
протоколи і акти випробувань;
інструкції і методики, опис алгоритмів і програм на ЕОМ.
Роботу друкують машинописним способом або за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Обсяг роботи, як правило, не повинен становити більш 100 сторінок. Текст необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм.
Вписувати у текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.
Заголовки структурних частин "ЗМІСТ", "ВСТУП" та інші друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного виступу. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервали. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, але він не нумерується, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки у кінці. Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після розділу крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Наприклад, "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Наприклад, "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Ілюстрації і таблиці подають безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Наприклад рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Наприклад, "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Напис "Таблиця" розміщують в правому верхньому куті над відповідним заголовком.
Номери формул пишуть біля правого берега аркуша в круглих дужках. Наприклад, (3.1) (перша формула третього розділу).
Ілюстрації повинні бути виконані тушшю на білому непрозорому папері. Назву розміщують після номера ілюстрації. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними. Фотознімки наклеюють на стандартні аркуші білого паперу.
Значення кожного символу у формулі чи рівнянні треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.
Посилання на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.
Номер джерел розміщують в списку в порядку появи посилань у тексті.

=========

Основні вимоги до дипломних робіт:
" назва роботи повинна бути , по можливості, короткою, відповідати суті /змісту роботи, вказувати на мету дослідження і його завершеність. Іноді , для більшої конкретизації до назви слід додавати невеликий (4-6 слів) підзаголовок;
" актуальність теми, відповідність її сучасному стану певної галузі науки та перспективам розвитку, практичним завданням відповідної сфери;
" вивчення та критичний аналіз монографічних і періодичних видань з теми. При написанні роботи студент повинен обов'язково посилатися на документи, авторські наукові чи публіцистичні праці і опубліковані чи не опубліковані джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Такі посилання дають змогу відшукати джерело використаної інформації, переконатись в його авторитетності і перевірити достовірність використаних з нього відомостей;
" вивчення та характеристика історії досліджуваної проблеми та її сучасного стану, а також передового досвіду роботи у відповідній галузі;
" чітка характеристика предмета, мети і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;
" вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напряму дослідження;
" проведення всебічної діагностики ситуації із застосуванням сучасного інструментарію та використання ЕОМ;
" пропонування альтернативних підходів до вирішення визначених задач;
" узагальнення результатів, обґрунтування їх, висновки та практичні рекомендації. В роботі необхідно стисло, логічно і аргументовано викласти зміст і результати дослідження, уникати загальних слів, тавтологій;
" підготовка доповіді та наочних матеріалів, що передають основний зміст роботи та пропозиції автора, з подальшим публічним захистом;
" робота повинна бути подана у вигляді рукопису, набраному на комп'ютері і у твердій обкладинці

ПРИНЦИПИ ПІДГОТОВКИ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ:
" систематизація, закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань за спеціальністю, за якою захищається робота, й застосування цих знань для вирішення конкретних задач;
" подання цифрових даних у вигляді таблиць, графіків (із використанням ЕОМ) з необхідним аналізом, узагальненням і виявленням тенденцій розвитку економічних процесів;
" проведення економічного дослідження з використанням статистичного, економічного, математичного та інших методів:
" аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій;
" логічно послідовне, літературне і самостійне викладення матеріалу;
" оформлення матеріалу згідно з установленими вимогами.

ОФОРМЛЕННЯ ЗАВДАННЯ НА ДИПЛОМНУ РОБОТУ

Після підбору та аналізу літературних джерел і статистичних даних студент готує завдання на дипломну роботу та узгоджує його із науковим керівником. Завдання на роботу повинно бути оформлене у встановлені керівником проекту терміни.
Мета складання завдання - з'ясувати задум роботи та поставлених у ній основних проблем. Завдання на роботу підписується керівником і студентом, та затверджується керівником проекту. Оформлення завдання на роботу передбачає складання під контролем наукового керівника плану майбутньої роботи.
Завдання на дипломну роботу повинно містити: "Вступ"; "Теоретичний розділ"; "Аналітичний розділ" "Проектний розділ"; "Висновки та рекомендації"; "Список використаних джерел".
Приклад оформлення завдання на виконання дипломної роботи наведений у додатку В.
Після затвердження завдання на дипломну роботу керівник разом із студентом розробляє календарний графік виконання конкретних частин роботи. Порушення графіка розглядається як невиконання навчального плану.
ВИВЧЕННЯ, ОПРАЦЮВАННЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ПІДІБРАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета роботи з науковою інформацією - встановити, які існують уявлення щодо предмету дослідження. При вивченні підібраної літератури критерієм оцінки прочитаного є можливість використання цього матеріалу в роботі.
Вивчаючи літературу, слід виявити дискусійні питання по темі, яка вивчається. Знайшовши такі питання, слід навести вислови кількох авторів, які стоять на різних позиціях, критично оцінити їх точку зору й висловити власне судження з цього питання. Викладення поглядів по темі роботи інших дослідників і формування власної думки підвищує цінність роботи, сприяє більш глибокому засвоєнню теми. Виклад власної думки ведеться у роботі від першої особи множини, наприклад: "На нашу думку...", "Ми вважаємо..." і т.д.
Основним методом вивчення літератури є конспектування матеріалів, що викликали певний інтерес. Після цього слід критично оцінити записане: чи немає різних точок зору на вирішення однієї й тієї ж проблеми. Якщо є такі спірні моменти, то необхідно обґрунтувати власну точку зору, що може привести до розв'язання цієї проблеми? Згодом законспектований матеріал редагується й створюється окремий фрагмент майбутньої роботи. У подальшому з таких фрагментів формується конспект майбутньої роботи, який являє собою зв'язне й стисле викладення обробленого матеріалу.
Розгорнутий план майбутньої роботи - це подальша деталізація та уточнення затвердженого завдання на дипломну роботу. У розгорнутому плані виділяються питання та підпитання, які розкривають задачі, що винесені у назву розділів роботи.

3. СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Якість роботи значною мірою залежить від стилю написання і оформлення роботи. При оформленні роботи необхідно керуватися державними стандартами.
За структурою дипломна робота повинна містити:
" титульний аркуш;
" завдання на дипломну роботу;
" зміст;
" вступ;
" основну частину (теоретичний, аналітичний та проектний розділи);
" висновки та рекомендації;
" список використаних джерел;
" додатки (при необхідності).
Титульний аркуш містить найменування міністерства, якому підпорядкований навчальний заклад (Міністерство освіти і науки України); назву вищого навчального закладу (Національний авіаційний університет); назву інституту, де виконана робота, (Інститут післядипломного навчання); прізвище, ім'я та по батькові автора; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника, місто і рік виконання роботи. Титульний аркуш оформляється згідно з додатком 3.
Зміст подається на початку роботи. Він містить всі складові частини роботи : вступ, найменування й номери початкових сторінок усіх складових частин роботи: розділів та підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Розділи (глави) плану, зазвичай , відображають певний період розвитку досліджуваного явища, підрозділи та підпункти - етапи (складові частини) цього періоду або певні компоненти досліджуваного явища в певний період. (див. додаток Д).
Вступ.
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її практичне значення, чітко формулюється мета і завдання роботи, визначається об'єкт, предмет, методи та інформаційна база дослідження. Актуальним є будь-яке корисне для суспільства об'єктивне дослідження. Наукове та практичне значення роботи має бути переконливо доведене автором.
Актуальність теми зумовлюється також її недостатньою вивченістю або необхідністю переосмислення на основі раніше недоступних джерел та літератури. Рекомендований обсяг вступу до 5 сторінок.
У вступі (у наступній послідовності) розкривають:
актуальність теми (подається коротка характеристика стану проблеми, що досліджується, обґрунтовується доцільність розробки даної теми). Далі наводять перелік провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, що працюють над проблемою, та зазначаються недосліджені аспекти;
мету і завдання роботи (мета роботи тісно переплітається з темою роботи; вирішення завдань дозволяє досліднику досягти мети);
об'єкт дослідження (зазначають об'єкт, вибраний для дослідження); предмет дослідження (визначають той аспект, який підлягає дослідженню в межах зазначеного об'єкту);
методи дослідження (подають перелік методів наукових досліджень, які були використані в роботі);
теоретичну та методологічну базу дослідження (наводять узагальнений перелік джерел інформації, що покладені в основу дослідження);
практичне значення отриманих результатів (зазначають, де і яким чином можуть бути використані результати дослідження);
структуру роботи (наводять загальний обсяг роботи (в тому числі кількість сторінок на яких містяться додатки), а також структуру роботи, кількість рисунків, таблиць та додатків).
При з'ясуванні об'єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою дипломної роботи є системні логічні зв'язки. Об'єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження - це тільки ті суттєві зв'язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об'єкт.
Визначаючи об'єкт, треба знайти відповідь на запитання: що розглядається. Разом з тим предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Отже, об'єкт дослідження - це частина об'єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта). Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об'єкта, опосередкованих людиною (суб'єктом) у процесі дослідження з певною метою в конкретних умовах. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується. А предметом - те, що в цьому об'єкті має наукове пояснення.
Мета дослідження пов'язана з об'єктом і предметом дослідження, а також з його кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає вирішення студентами проблемної ситуації, яка відображає суперечності між типовим станом об'єкта дослідження в реальній практиці і вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. При цьому кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюється двоступенева: перша частина - у вигляді суспільної корисності; друга - у вигляді конкретної корисності, віднесеної до основного предмета дослідження.
Основна частина складається з розділів та підрозділів (параграфів). Кожний розділ починається з нової сторінки. У кінці кожного розділу подається висновок із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.
Основна частина дипломної роботи повинна бути поділена на три розділи. У межах кожного розділу, як правило, виділяють від 3-х до 5-ти підрозділів (параграфів), що мають відображати логічну послідовність дослідження й розробки власних пропозицій студента. Перший розділ - теоретичний, другий розділ - аналітичний, третій розділ - проектний.
У теоретичному розділі необхідно викласти сутність проблеми, яка досліджується, розглянути еволюцію підходів до її вирішення, рівень розробки на сучасному етапі. Крім цього, слід зробити аналіз та узагальнення концепцій і наукових підходів, які існують у фаховій літературі, визначити дискусійні аспекти й невирішені питання. Також необхідно розкрити структурно-функціональний склад об'єкту дослідження, фактори, що впливають на його розвиток та визначити особливості його формування.
Обов'язковою частиною першого параграфу цього розділу є огляд літератури з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи. Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної й практичної новизни, значущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати автора й назву, а поруч у дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи в списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.
Перший розділ є основою для розробки прикладних аспектів обраної теми. Рекомендований обсяг розділу 35-40 сторінок.
В аналітичному розділі параграфи необхідно подати таким чином, щоб в них було відображено детальний аналіз стану об'єкту дослідження та динаміки і проблем його подальшого розвитку.
Тому у даному розділі дипломної роботи необхідно:
" зробити організаційно-економічний аналіз об'єкта дослідження й умов його господарювання, визначити основні проблеми, що стримують його подальший розвиток;
" детально проаналізувати той аспект діяльності, що є предметом дослідження;
" на основі вивчення, обробки й узагальнення аналітичних матеріалів необхідно виявити й показати вплив внутрішніх та зовнішніх чинників на ефективність функціонування об'єкту дослідження
Рекомендований обсяг розділу 30-35 сторінок.
У проектному розділі необхідно обґрунтувати перспективи розвитку об'єкту дослідження та шляхи та заходи їх досягнення, при цьому необхідно детально відобразити зміст заходів, що пропонуються, й можуть сприяти вирішенню проблем, виявлених у попередніх розділах. Рекомендації й пропозиції повинні мати наукове обґрунтування й виходити з результатів аналізу, отриманого б попередніх розділах роботи.
Пропозиції, що направлені на вдосконалення діяльності об'єкту дослідження, є результатом розв'язання сформульованих в аналітичному розділі проблем. Кожна пропозиція має бути представлена у вигляді обґрунтованих конкретних рекомендацій чи моделей, що здійснюється із використанням ЕОМ. При цьому у назві одного із параграфів розділу має бути зазначено "... із застосуванням ЕОМ".
Основний аналітичний матеріал, проміжні розрахунки (вибірково) та отримані кількісні результати подаються в таблицях та рисунках у межах цього розділу або виносяться в додатки.
Рекомендований обсяг розділу 30-35 сторінок.
Висновки.
У висновках слід послідовно, тезисно викласти узагальнені результати проведеного теоретичного та аналітико-рекомендаційного дослідження, обґрунтувати їх достовірність, практичну цінність і зазначити на скільки повно вирішено завдання та досягнуто мету кваліфікаційної роботи, що були сформульовані у вступі. Рекомендований обсяг цієї частини роботи 4-5 сторінок.
Список використаних джерел повинен містити всі інформаційні джерела, які були опрацьовані у процесі написання роботи (не менше 50 найменувань).
Додатки - це великі таблиці, ілюстрації, схеми та інше, які важко розмістити в основному тексті роботи, проміжні розрахунки, копії облікової звітності підприємства, цифрові дані допоміжного характеру.
Додатки оформлюються як продовження роботи на наступних її сторінках. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
На всі додатки повинні бути зроблені обов'язкові посилання в основному тексті роботи.

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

4.1. Загальні вимоги

Робота виконується в одному примірнику. Текст роботи повинен бути надрукованим на одній стороні білого паперу формату А4 (210 х 297). Друк виконувати на комп'ютері через полуторний міжрядковий інтервал з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14, звичайний.
Обсяг роботи має бути в межах 90 сторінок друкованого тексту (або 5-6 авторських аркуші), без урахування додатків і списку літератури.
Сторінки роботи повинні мати поля: ліве - 30 мм, зверху - 20 мм, праве - 10 мм, знизу - 20 мм. Шрифт повинен бути чітким, чорного кольору, з однаковою щільністю тексту. Абзацний відступ має бути однаковим по всій роботі.
Текст іноземною мовою може бути повністю надрукованим або написаним рукою (часткове друкування літер або цифр не допускається).
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних частин дипломної роботи ("ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ") та назви розділів друкують великими літерами симетрично до тексту.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовку не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядку та у підбір до тексту. У кінці заголовка пункту, що надрукований у підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати трьом одинарним інтервалам.
Кожну структурну частину роботи необхідно починати з нової сторінки.
У змісті потрібно вказати точну назву кожного розділу, підрозділу, пунктів та сторінки, з яких вони починаються.
4.2. Нумерація

Усі сторінки роботи, включаючи таблиці, малюнки та додатки, нумеруються за порядком від титульного аркуша до останньої сторінки.
Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, проте на ньому цифра 1 не ставиться, а далі сторінки нумеруються послідовно.
Порядковий номер сторінки проставляється по правому краю зверху поля.
Номер розділу ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка великими літерами друкують заголовок розділу.
Підрозділи (параграфи) нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому самому рядку йде назва підрозділу.
Пункти (якщо вони є в роботі) записують відразу після назви підрозділу - перший пункт, а інші - по тексту роботи з абзацного відступу. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за тими самими правилами, що і пункти.

4.3.Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, картки) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці, Крім того ілюстративний матеріал може бути поданий у додатках.
Ілюстрації, розміщенні на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом "Рис. " і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації має складатися з номера розділу, порядкового номера ілюстрації та назви ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: "Рис. 1.2. Динаміка обсягів виробництва", де "1.2." означає "другий рисунок першого розділу". Номер ілюстрації, її назву і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

4.4 Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, має бути оформленим у вигляд таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту.
Слово "таблиця" та її назву починають великої літери. Назву не підкреслюють.
Заголовки граф треба починати з великих літер, підзаголовки - маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком; і з великих літер якщо вони є самостійними. Розмір шрифту у таблиці може бути меншим з розмір загального тексту, але висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті так, щоби можна було читати без повороту переплетеного блока роботи або з поворотом з годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна поділити н частини і розміщувати одну частину під другою у межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то у першому випадку кожній частині таблиці повторюють її шапку, у другому випадку - боковик.
Якщо текст, який повторюється у графі таблиці, складається з одного слова його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні - його замінюють словами "Те саме", а далі - лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних та інших символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані у певному рядку таблиці не подаються, то там ставиться прочерк. Приклад побудови таблиці

Таблиці, що розміщенні на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці має складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на другий аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і її номер вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над перенесеними частинами пишуть слова "Продовження табл." і вказують номер, наприклад: "Продовження табл. 1.2".

4.5. Оформлення формул

Формули в дипломній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номер формули пишуть праворуч на рівні самої формули у круглих дужках, наприклад: (3.1), тобто перша формула третього розділу.

4.6. Оформлення приміток

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно у межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітка" ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1....
2....
Якщо примітка одна, її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.
4.7. Ілюстрації

Якість ілюстрацій має забезпечувати чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації потрібно виконувати чорнилом ,тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.
У дипломній роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації та оригінали фотознімків. Фотознімки розміром, меншим за формат А4 наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.
Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації У разі потреби ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (текст під рисунком).
4.8. Формули

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти у тексті вільними рядками. Вище і нижче кожної формули треба залишати не менше одного одинарного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після математичних знаків (+, -, х,:) із повторенням цих знаків на новій строчці перед продовженням формули.
4.9. Посилання

При написанні дипломної роботи необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться у роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, дослідження. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати зміст, мову, текст, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише у тих випадках, коли у них є матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке посилаються.
Посилання у тексті дипломної роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилання, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: "... у працях [1-7]...", посилання на конкретну працю та її сторінки оформлюються наступним чином: [1, crop. 4].
Наприклад:
Цитата у тексті: "... Так, на 2005 бюджетний рік Верховною Радою України було затверджене досягнення збалансованого бюджету з розрахунковою сумою доходів у розмірі 33,4 млрд. грн." [9].
Відповідний опис у переліку посилань:
9. КУДРЯШОВ В.П. О.Й.Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді - плюс, 2002 р.- с.352.
Цитата у тексті: "... Так, на 2005 бюджетний рік Верховною Радою України було затверджене досягнення за балансового бюджету з розрахунковою сумою доходів у розмірі 33,4 млрд. грн."1.
Відповідне подання виноски (внизу під рискою):
1 КУДРЯШОВ В.П. О.Й.Фінанси. Навчальний посібник. / Херсон: Олді - плюс, 2002 р.- с. 352 .

Посилання на ілюстрації у роботі вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: "Рис. 1.2.".
Посилання на формули вказують порядковим номером формули у дужках, наприклад: "у формулі (2.1)".
На всі таблиці мають бути посилання у тексті, при цьому слова "таблиця" у тексті пишуть скорочено, наприклад: "у табл. 1.2".
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл. 1.3".

5. Список використаних літературних джерел

Джерела можна розміщувати у списку одним із таких способів:
" у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування);
" в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;
" у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення джерел подано у додатку Ж.

6. Додатки

Додатки оформляють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Якщо додатки оформляють на наступних сторінках дослідження, кожний такий додаток слід починати з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований зверху малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток__" і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, наприклад: додаток А, додаток Б і т.д. Якщо додаток один, тоді він позначається як додаток А.
Зміст кожного додатка у разі потреби може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 - другий розділ додатка А; В 3.1. - підрозділ 3.1. додатка В.
Ілюстрації, таблиці та формули, які розміщені у додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д 1.2. - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Зовнішню рецензію на роботу надає спеціаліст відповідної кваліфікації. Вона теж складається в довільній формі, може висвітлювати ті ж питання, що й відгук керівника. Особливу увагу в ній слід звернути на таке:
" актуальність теми;
" уміння застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних практичних завдань;
" наявність у роботі особистих пропозицій і рекомендацій,
" новизна, перспективність, практична цінність;
" достовірність результатів і обґрунтованість висновків;
" стиль викладу та оформлення роботи; У недоліки роботи.
" Рецензент оцінює роботу за п'ятибальною шкалою.
З рецензією студент має бути ознайомлений не пізніше, ніж за три дні до розгляду роботи в ДЕК. Внесення змін до роботи після отримання рецензії не допускається.

===========

1. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
Дипломний проект є завершальним етапом виконання навчального плану за спеціальністю "Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності" та формою самостійної роботи студента, у процесі виконання якої він розширює, систематизує та зміцнює теоретичні знання та практичні навики, які формують майбутній фах студента.
Метою дипломного проектування є виявлення ступеня оволодіння студентами вміння комплексного і системного аналізу ефективності зовнішньоекономічних зв'язків та прийняття управлінських рішень щодо обраного об'єкта дослідження. Дипломний проект спеціаліста має на меті визначити ступінь загальноосвітньої підготовки та професійної зрілості випускника, його вміння діалектично мислити та творчо застосовувати одержані знання, здатність до пошуку шляхів удосконалення зовнішньоекономічної діяльності організаційних структур.
Дипломний проект спеціаліста дає право на здобуття кваліфікації менеджер-економіст зовнішньоекономічної діяльності за професійним спрямуванням "Менеджмент".
2. ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ
Студент вибирає тему дипломного проекту відповідно до орієнтовної тематики, розробленої кафедрою (додаток А), або, враховуючи коло своїх уподобань та специфіку діяльності підприємства, на матеріалах якого він виконує наукову роботу, може запропонувати свою тему дипломного проекту, подавши її на затвердження кафедри.
Тема дипломного проекту має бути сформульована, виходячи з переліку знань та умінь, визначених в Освітньо-кваліфікаційній характеристиці спеціаліста та Освітньо-професійній програмі. З огляду на це тема дипломного проекту має охоплювати питання стратегічного розвитку зовнішньоекономічної діяльності тієї організаційної структури, яка обрана об'єктом дослідження. Окрім цього, у виборі теми студентові слід враховувати необхідність обов'язкової демонстрації свого вміння економічно обґрунтовувати висунуті пропозиції.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
Для керівництва дипломним проектом кожному студентові наказом по університету призначають наукового керівника з числа професорсько-викладацького складу університету та висококваліфікованих спеціалістів в галузі зовнішньоекономічної діяльності. Після затвердження наказу ректором керівник дипломної роботи змінений бути не може.
Після вибору теми дипломного проекту студент на основі опрацювання літературних джерел складає план роботи та подає його науковому керівникові на затвердження. Якщо план роботи не розкриває суті проблеми, яка розглядається, науковий керівник повертає план для доопрацювання. Приступати до написання роботи студент може лише після схвалення плану керівником роботи.
Виконання дипломного проекту студент розпочинає з вивчення літературних джерел з теми. У процесі опрацювання всього масиву літератури студент повинен спочатку звернути увагу на джерела методичного, концептуального характеру, підручники, де висвітлюються теоретичні питання досліджуваної проблеми. Після вивчення теоретичних основ питання студент повинен дослідити міжнародні норми та національну правову базу з теми дослідження. При підборі масиву літературних джерел студентові слід користуватися реферативними журналами, періодичними виданнями, тематичними підбірками. Для опрацювання літературних джерел студент може використовувати фонд бібліотеки НУХТ, Центральної бібліотеки ім. Вернадського, Парламентської бібліотеки. Весь літературний багаж студент умовно формує за напрямами дослідження у три групи: сучасні теоретичні розробки з теми дослідження, аналіз висвітлення теми дослідження на даному етапі економічного розвитку, пропозиції щодо удосконалення теми дослідження. Дипломний проект має бути самостійним результатом наукового дослідження студента. Категорично забороняється переписувати матеріал захищений авторським правом.
Розкриття теми дослідження передбачає обов'язкове висвітлення питань практики сучасного уявлення проблеми, спираючись на національний та міжнародний досвід.
Розкриваючи тему дослідження, студент повинен опрацювати матеріали статистичних довідників та первинний статистичний і фактичний матеріал об'єкта, на матеріалах якого створюється дипломний проект. Лише на основі детального розгляду літературних, нормативних та статистичних джерел, студент має змогу з'ясувати сучасний стан найважливіших питань теми та рівень їх розробки, чітко визначити найбільш доцільний план роботи, напрями та методику досліджень.

4.СТРУКТУРА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
Дипломний проект складається з трьох розділів:
І. загальнотеоретичного, в якому слід розкрити актуальність теми дослідження, подати теоретичні та методологічні основи теми, що розробляється;
ІІ. аналітичного, в якому треба глибоко проаналізувати фактичний стан висвітлюваних питань;
ІІІ. прикладного, де потрібно сформувати конкретні рекомендації та пропозиції щодо удосконалення розглядуваного питання з економічним їх обґрунтуванням. Розділи плану структуруються за принципом від загального до конкретного. Кожний наступний розділ повинен розвивати і доповнювати попередній. Кожний розділ плану роботи повинен містити підрозділи, які розкривають та конкретизують його суть. Кількість підрозділів у кожному розділі має бути не менше двох. Підрозділ повинен мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу: номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Аналогічно нумеруються пункти (потрійна нумерація) та підпункти (чотирьохрівнева нумерація).
ПРИБЛИЗНА СТРУКТУРА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ ТАКА:
- вступ - 3 - 5 с.;
- розділ 1 - 30 - 45 с.
- розділ 2 - 35 - 50 с.
- розділ 3 - 30 - 45 с.
- висновки - 3 - 4 с.
- список літератури
За потреби більшої деталізації теми дипломного проекту кількість розділів може перевищувати три.
5. ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ РОЗДІЛІВ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
У вступі слід обґрунтувати актуальність вибраної теми, її практичну значущість, визначити предмет, об'єкт, мету і завдання дослідження та джерела інформації, на базі яких розроблена дана тема. Ставлячи перед собою мету і завдання дослідження, студент повинен чітко уявляти, який кінцевий результат він передбачає отримати.
Об'єкт - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для вивчення. Предмет міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. Предмет дослідження визначає тему дипломного проекту.
У першому розділі потрібно розкрити теорію питання, методологічні підходи до вивчення проблеми, проаналізувати світовий досвід її розв'язання. Треба також подати аналіз наукової та періодичної літератури та визначити своє ставлення до проблеми.
У другому розділі слід проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність об'єкта дослідження .Особливу увагу треба приділяти аналізові стану предмету дослідження .
Якщо об'єктом дослідження є конкретне підприємство, то потрібно подати характеристику його зовнішньоекономічної діяльності: оцінити стан контрактної діяльності, форми розрахунків, види експортно-імпортної діяльності, канали реалізації продукції на зовнішньому ринку, стратегії, що їх вибирає підприємство, виходячи на зовнішні ринки з різними видами продукції, проаналізувати систему показників ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
У даному розділі потрібно подати характеристику механізму державного регулювання досліджуваного питання, проаналізувати норми міжнародного права.
Враховуючи принципи структурності та логічності побудови дипломного проекту, в другому розділі має бути ґрунтовно проаналізований предмет дослідження з перенесенням уваги на напрями та шляхи його удосконалення, розробка яких буде здійснена в третьому розділі.
У третьому розділі на основі висновків, зроблених в попередньому розділі, слід теоретично обґрунтувати та підтвердити розрахунками економічну ефективність пропозиції щодо удосконалення предмету дослідження.
Приміром, якщо об'єктом дослідження обрана інвестиційна діяльність підприємства, а предметом - ефективність інвестиційних рішень, то з використанням методик оцінки інвестиційних проектів треба розрахувати економічну ефективність запропонованих інвестиційних рішень.
Якщо ж об'єктом дослідження вибрано галузь виробництва, а предметом - іноземне інвестування, то потрібно оцінити ефективність залучення іноземних інвестицій на рівні галузі.
У дипломному проекті мають бути подані як мінімум дві пропозиції з обґрунтуванням їх економічної ефективності.
Кожний розділ дипломного проекту має самостійне значення, але всі вони мають підпорядковуватись основній спрямованості теми і органічно пов'язуватись між собою. Побудова розділів має бути логічною. Всі розділи в сукупності повинні повною мірі розкривати тему дослідження.
У висновках слід коротко окреслити основні підсумки дослідження, акцентувати увагу на пропозиціях та їх значущості для зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
Список літератури розміщують після основного тексту проекту. До нього включають бібліографічні описи видань, на які є посилання у тексті дипломного проекту, а також ті, які автор опрацьовував під час створення роботи. Розміщувати бібліографічні описи літературних джерел в списку літератури рекомендовано в такій послідовності:
1) Нормативні матеріали: Закони України; укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України;
2) Книги та періодичні видання в алфавітному порядку;
3) Зарубіжні видання іноземними мовами.
Список використаної літератури має містити не менш як 30-40 описів. Зразок оформлення списку літератури в дипломному проекті подано в додатку К.
Список літератури у дипломному проекті свідчить як про кількість використаних проектантом джерел, так і про рівень вивчення ним стану досліджуваної проблеми та набуті навички опрацювання наукової літератури. Якщо у проекті подані цитати чи цифрові дані, чи згадані твори або запозичені думки з певних праць, то у тексті потрібно обов'язково посилатися на використані джерела, подаючи у дужках номер відповідного літературного джерела у списку бібліографії та сторінки, на якій вони наведені, наприклад [ 5, с.4-6 ]. Якщо ж думка автора певного джерела дослівно не цитується у проекті, а подається лише переказом - в дужках зазначається лише номер джерела за списком, наприклад: [9].
Дипломний проект має бути структурований. Кожний його розділ слід закінчувати висновками, де подавати коротку характеристику результатів дослідження.
Виклад матеріалу дипломного проекту повинен бути послідовним. Застосування не загальноприйнятих абревіатур не допускається
6. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ.
Оформлення дипломної роботи має відповідати вимогам ДСТУ 3008 - 95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення".
Текст дипломної роботи слід подавати державною мовою. Він може являти собою рукопис написаний чорнилом або пастою чорного кольору або машинопис (за допомогою комп'ютерної техніки), роздрукований на папері формату А4. Друкують текст з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови її рівномірного заповнення. Висота літер і цифр має бути не меншою ніж 1,8 мм. Слід додержуватись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Структурні елементи "РЕФЕРАТ", "ЗМІСТ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ" не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Заголовки структурних елементів та розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Абзацний відступ має бути однаковим по всьому тексту і дорівнювати п'яти знакам. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше двох рядків. Відстань між рядками заголовка і між двома заголовками приймають такою, як у тексті. Не допускається розміщувати на сторінці назву, якщо після неї поміщено лише один рядок тексту.
Сторінки нумерують арабськими цифрами в правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, а за умови виконання дипломної роботи на спеціальних аркушах для дипломного проектування - у відповідній клітинці штампу. Титульна сторінка і всі наступні сторінки, у тому числі ілюстрації та таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти нумерують арабськими цифрами. Після останньої цифри нумерації перед назвою крапку не ставлять. Підрозділ повинен мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу: номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Аналогічно нумеруються пункти (потрійна нумерація) та підпункти (чотирьохрівнева нумерація).
Ілюстрації розміщують безпосередньо після того місця у тексті, де вони були вперше згадані, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання. Назву ілюстрації розміщують під ілюстрацією і позначають словом "Рисунок" (наприклад "Рисунок 3.1 - Виробнича схема підприємства"). Пояснювальні дані до ілюстрації розміщують після самої ілюстрації, але до назви. Рисунками вважають графіки, схеми, діаграми, рисунки, креслення, фотознімки. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації в межах даного розділу, відокремлених крапкою.
Таблиці розташовують після першого згадування в тексті або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати аналогічно нумерації рисунків. Наприклад: "Таблиця 3.1 - Асортимент продукції". Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи другу частину під першою і т.д., або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик (допускається головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці). Слово "Таблиця" подають один раз ліворуч над першою частиною таблиці, а над іншими частинами пишуть "Продовження таблиці...." із зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Заголовки і підзаголовки граф наводять в однині, не проставляючи крапки в кінці.
Переліки за потреби можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку; перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, якщо без нумерації - дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації), зміщуючи друк на абзацний відступ.
У тексті дозволяється робити примітки, які слід нумерувати послідовно арабськими цифрами з крапкою і розташовувати безпосередньо після тексту, таблиці або рисунку, яких вони стосуються.
Пояснення дозволяється оформляти виносками, які треба позначати надрядковими знаками у вигляді арабських цифр з дужкою. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки і відокремлюють його від загального тексту лінією завдовжки 30 - 40 мм.
Формули та рівняння розташовують посередині сторінки безпосередньо після згадування у тексті. Вище і нижче кожної формули (рівняння) має бути не менше одного вільного рядка. Нумерація формул - подвійна (аналогічно рисункам). Вона наводиться у круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку. Пояснення до формули наводиться безпосередньо під формулою у послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу та коефіцієнта подається з нового рядка. При цьому після формули ставиться кома, а перший рядок починають з абзацу словом "де" без двокрапки.
Титульна сторінка (див. додаток Б) є першою сторінкою дипломної роботи, номер на якій не проставляється.
Додатки подають у порядку згадування їх у тексті дипломної роботи. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово "Додаток..." і велика літера, що цей додаток позначає. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Кожен додаток слід позначати окремою літерою. Додатки повинні мати спільну з дипломною роботою наскрізну нумерацію сторінок. За потреби текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумеруються в межах кожного додатка. Перед кожним номером ставлять позначення додатка і крапку. Наприклад, А. 2 - другий розділ додатка А.
Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння у тексті додатка нумеруються в межах кожного додатка, наприклад, рисунок А.3 - третій рисунок додатка А; таблиця А.2 - друга таблиця додатка А; формула (А.1) - перша формула додатка А. Якщо в додатках подають цитати з літературних джерел, то їх слід перелічити наприкінці кожного додатка в переліку посилань.
7. ЗАХИСТ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ
Виконаний дипломний проект студент подає науковому керівнику для перевірки. Якщо дипломний проект виконаний з дотриманням всіх вимог до робіт даного рівня, науковий керівник пише рецензію ( додаток Д), в якій доводить актуальність дослідження, практичну значущість роботи, ступінь обґрунтованості висновків та пропозицій і подає висновок щодо можливості захисту роботи перед державною екзаменаційною комісією(ДЕК). У разі, якщо подана робота не буде відповідати встановленим формальним вимогам щодо оформлення або повноти розкриття суті теми дослідження кафедра може повернути таку роботу на доробку з правом наступного захисту в дні, передбачені графіком захистів дипломних проектів студентами даної спеціальності. Якщо подана робота не відповідає вимогам, захист дипломного проекту може бути перенесено на наступний рік на підставі пояснювальної записки наукового керівника.
Дипломний проект з позитивною рецензією наукового керівника, демонстраційними таблицями, схемами подають на кафедру за 10 днів до його захисту. Після ознайомлення зі змістом та оформленням роботи завідувач кафедри вирішує питання про допущення роботи до захисту та направлення її на зовнішню рецензію.
Метою зовнішнього рецензування дипломного проекту є незалежна експертиза роботи на відповідність змісту роботи вибраній темі, повноту вирішення поставлених питань, актуальність вибраної теми, практичну значущість і достовірність висновків та рекомендацій. Зовнішніми рецензентами виступають висококваліфіковані спеціалісти в галузі зовнішньоекономічної діяльності. Направлення роботи студента на зовнішню рецензію здійснює секретар державної екзаменаційної комісії ( додаток Е, Ж). Зовнішня рецензія подається на спеціальному бланку і підписується рецензентом. У рецензії має бути дана об'єктивна оцінка роботі і рекомендація щодо можливості захисту перед ДЕК.
ДЕК із захисту дипломних проектів формується з висококваліфікованих викладачів кафедри та провідних спеціалістів галузі й оформляється наказом ректора по університету. Захист дипломних проектів перед ДЕК має публічний характер .
На захист студент готує стислу доповідь тривалістю 10 - 15 хвилин. У доповіді має бути обґрунтована актуальність теми дослідження, названі об'єкт, предмет дослідження, проаналізований сучасний стан проблеми та подана проектна частина роботи. Проектна частина за тривалістю має дорівнювати не менше 50 % загального часу доповіді.
Обов'язковою умовою є використання студентом демонстраційного матеріалу (таблиці, діаграми, графіки, схеми тощо), на який слід звертати увагу присутніх у процесі доповіді.
Після доповіді студент відповідає на запитання членів ДЕК та присутніх на захисті. Далі зачитуються відзив наукового керівника та зовнішня рецензія. Наприкінці захисту студентові надається слово для відповіді на зауваження наукового керівника та зовнішнього рецензента. Обговорення результатів захисту здійснюється членами ДЕК на закритому засіданні в день захисту.